Обране

Моя професія - ВЕТЕРИНАР!

01.06.2020

1/10
Please reload

Останнє
Please reload

Урок мужності «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя»

25.02.2020

    24.02.2020 року в музеї історії ВСП «Старобільський коледж ЛНАУ» була проведена виховна година на тему «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя»

 

Хто чув про Афган? Не чули.

Минула все ж вас ця біда?

Чи може ви просто забули

І час спливає, як вода?

Я вам нагадаю, повірте,

Я вам нагадаю, простіть.

Про матір й загиблого сина.

Ви спогадів думку пустіть.

 

    15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав виводу воїнів – інтернаціоналістів з Афганістану. Ця війна була розпочата в 1979 році та тривала майже десятиліття. 15 лютого 1989 року завершилася довга й страшна війна в ході якої, виконання воїнського обов’язку, стало подвигом.

    Вона лишила важкі наслідки для України. У числі сотень воїнів – інтернаціоналістів і офіцерів у різні роки, пройшли цю війну, більше восьми тисяч луганчан. Із них сто шістдесят вісім солдат, повернулися додому у солдатській цинковій труні. Кожен п’ятидесятий не повернувся.

    В цих мертвих Афганських горах знайшли свою передчасну смерть і студенти – випускники нашого, тоді ще Старобільського радгоспу – технікуму. А саме Капустін Іван Володимирович. Народився 9 березня 1966 року в селі Осиново, Новопсковського району. Молодший сержант, загинув 21 квітня 1987 року. За мужність і героїзм нагороджений орденом Червоної Зірки, посмертно. У рідному селі героя, його ім’ям назвали вулицю. Прасолов Андрій Сергійович. Народився 3 лютого 1964 року в місті Старобільськ, Луганської області. Загинув 21 січня 1985 року, нагороджений орденом Червоного Прапора, посмертно. Ховали Андрія всім технікумом. Зазимко Віктор Борисович. Народився 30 травня 1967 року в селі Карла Маркса, Донецької області. Рядовий загинув 16 липня 1986 року. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки, посмертно. Не дочекалися їх рідні з тієї афганської війни. Їхні сини виконували свій військовий обов’язок, чесно і героїчно до останнього подиху.

 

За що? За що так поступила доля

З тобою, з ними – з багатьма?

…Як приземлявсь «тюльпан» той чорний,

То день, не день ставав – пітьма!

 

    Серед тих, хто повернувся з афганської війни, викладач нашого коледжу Ложечка Сергій Миколайович. З 25 червня 1981 року по 22 червня 1983 року був стрілком, водієм БТР в мотоманевровій групі, яка базувалася біля кишлаку Робат. За період служби в Афганістані Сергій Миколайович охороняв пункти дислокації і дорогу, яка вела до Файзабаду, супроводжував колони з вантажем і зброєю, побував в населених пунктах Гульхана, Робат, Зебек, Ішкашим. За мужність, майстерне управління бронетехнікою він неодноразово заохочувався командуванням в тому числі і грамотами. Державними нагородами у той період прикордонників не нагороджували.

    Токарчук Олександр Анатолійович, співробітник нашого коледжу, був командиром відділення розвідки мінометної батареї, служив у провінції Балх, поблизу міста Мазарі – Шаріф, Темрезського загону з 17 серпня 1985 року по 16 травня 1987 року. За період служби приймав участь у двадцяти чотирьох бойових операціях і шести засідках, приходилося знищувати каравани зі зброєю, боєприпасами, наркотиками. Звільнився в запас Олександр Анатолійович у високому званні старшини, для військовослужбовців строкової служби, це було рідкістю, навіть в умовах Афганістану. За мужність і героїзм Олександра Анатолійовича нагороджено медалями «За відвагу в охороні державного кордону» і «За бойові заслуги». А через рік після демобілізації його знайшла, ще одна нагорода «За відвагу».

    Погребенко Володимир Анатолійович, мешканець нашого села Веселе. В Афганістані був командиром відділення автомобільної роти 103-ї Вітебської повітрянодесантної дивізії у місті Кабул з жовтня 1983 року по травень 1985 року. Більше шістдесяти разів Володимиру Анатолійовичу доводилося долати перевал Саланг, забезпечуючи дивізію паливо – мастильними матеріалами. Водії, що побували на цьому перевалі, користувалися особливою повагою серед колег – автомобілістів. Сміливість і мужність були його невід’ємною рисою. Повертався Володимир Анатолійович з Афганістану з медаллю «За відвагу». Високою була нагорода за подолання найвищого перевалу. За плечима був Саланг.

    Герої афганської війни не дуже охоче згадують події тих років, напевно вони не бажають ятрити старі рани, які досі кровоточать, варто тільки доторкнутися. Але ми з вами, повинні згадувати про загиблих і про тих, хто повернувся з тієї війни, бо вони, гідні того, щоб про них говорили і пам’ятали.

    Сьогодні ми з вами дізналися про події, та героїв цієї страшної війни, переглянули відеофільми: «Ми інтернаціоналісти», «Афганська війна» та прослухали пісню О. Розенбаума «Чорний тюльпан».

    Нам дуже хочеться, щоб ці спогади, пройшли крізь ваші юні серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше у світі – це війна.

    Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, і тих хто не дожив до цього дня.

 

Захід підготували: Ковальова О. В.,

та студенти групи О –11 Анісімов Назар, Величко Анна.

 

 

Share on Facebook
Share on Twitter
Please reload

Ми в Instagram

нмц2019.png

Лічильник відвідувань з 01.01.2018 р.

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now